V6 2016

      Цього року Кручі V6 була одною з основних гонок для участі завдяки топовій організації, хорошій трасі і популярності. Причому хотілось покращити минулорічний результат (18-й в Соло Нормальних). Почав трохи більше тренуватись, замінив вєл. Планів максимум/мінімум не ставив, задача одна - топ 10.
      Єдине, що непокоїло - погода. Вона трохи зкорегувала план підготовки (знову вирішив поприсідати за тиждень до гонки, бо йшов дощ - кріпатура тримала до останнього дня :facepalm:) і лякала в'єтнамом на самій гонці. Проте vak заспокоїв:
" в Команде ВР есть настоящий синоптик, который заведует погодой на гонках:
bikeportal.org.ua/.../
рюмочка, две, три... посмотри... ... ... солнце...
тем более приезжает младший синоптик - Рыжий... "
      Мабуть не всі повірили, так як по прогнозам була повна дупа, і не приїхали, а дарма! Дійсно чудо - дощ пішов тільки на останньому колі, хоча спочатку мало вірилось, що хоч старт буде сонячним! І то ненадовго - нагородження було сухим. І чистим! Завдяки handmade by Пожиганов душовим кабінам (якщо я правильно почув) та мийці велосипедів (причому як самообслуговування, так і by professional BSA - ще раз дякую!)
       
      Тепер по самій гонці, ін екшн. Стартуємо весело - Рижий шось розказує, блаблабластарт... всі стоять. Старт!!1 Дійшло - рушили. зачот :) Їду з пульсометром, думав буду тримати пульс в оптимальній зоні - біс там. Не виходить. Ну ПАНО, так ПАНО. Хоч би не вище. Перше коло було повільним. Постійно в когось впирався на спусках і техніці. Зате на тягунах ті, хто мене пропускав (або тормозив) на спусках уходили в закат. Хм, раніше було навпаки... Але вниз на найнері з амовилкою явно веселіше, ніж на 26 з рігідкою. Плюс ще перед гонкою поміняв руль з 620 на 700 (хоча тут міг бути ще один фейспалм - перед гонкою нічого не можна міняти в техніці! але дуже кортіло...) - вєсчь!! Найнер став керованим, треєкторії малюються чітко, посадка тошонада - явно раніше недооцінював профіт такого апгрейду... але шось я захопився, про шо там я розказував

а, да. Значить вкручую на Кручах. По плану хочу в десятку, по факту після першого кола 15-й. Хм, ну ок. 2-ге коло - 15-й. А це вже не дуже ок, 2 - ге коло їхав швидше, а позиція та сама. 3-тє коло - 12-й. Вже краще. Але вище піднятись не виходить, конкуренція норм. Так і їду 12-м. Тут ще хочу вибачитись за те, що в мене не було розпізнавальної лєнточки під сідлом. Мені її не дали при реєстрації, мабуть забули, а я сам думав, що Соло нормальних, як сама масова категорія їдуть без лєнт (десь таке я вже бачив, здається в Броварах), розчехлився вже перед самим стартом. Так що сорі всі кого збив з толку.

   

       Їду собі 12-м, пробую доганяти, але як вже писав вище вниз можу вверх не можу, так і їдемо. Почав повноцінно використовувати КП - то банан, то водичка. Ще замовив півас на останнє коло, але його (коло) відмінили. Дівчатка і хлопчатка на КП - Дякую! Сервіс - клас, навіть під дощем стояли і підбадьорювали - респект і уважуха! )
      Обрав тактику "на істощєніє" - тримаю темп з невеликим запасом, чекаю, коли хось попереду не витримає. It`s working! 7-ме коло - 11-й! 8-ме коло - фдисяткє!11 Тепер тільки не злитись під дощем. Їду обережно, тормозити стараюсь мінімально і плавно - все одно мало толку, а колодки шкода. Доїзжаю 8-ме коло - запас фізухи ще є на 9-те, але бажання - ніочєнь. Таки фініш, хух. Mission complete. Нарешті на нагородженні я - не тільки спостерігач )
      Далі гоухоум. На вокзалі ще якись бомжепопрошайка попросив купити йому хліба, а я внєзапно дістаю йому виграну на гонці буханку. Смачного! Довольний, дякує. Там де взяв, там і сів наминати, мабуть дійсно  голодний був. А я пішов займати місце в плацкарті...

      Команді BP, всім спонсорам і учасникам - ДЯКУЮ! Надіюсь на світле майбутнє і DK v6 2017.

Термобомжекубок 16

1 етап
Форма - норм. Всіх, кого треба здєлав, навіть з бонусом. Адский торчок виїхав тільки один раз на прикатці, але і так пішло. Траса знайома, траса ок. Швидка, не затична, тягун в наявносі - норм.
2 етап.
Снігові дубки пішли не ок. Зовсім не ок. А нема чого бухати і жрати в свята. Треба крутити. Ну, не пішло. Єдине на шо можна спригнути - це порваний трос переднього переклюка на першому колі - чейнсаки на 22 зірці, цепка спадає на каретку - сход, всі діла. По суті - злився
3 етап
Реально хотів поїхати. Але за день перед стартом вирішив розкататись - заболіло коліно. Гонку їхати сцикотно, щоб не стало гірше.  А гонка вийшла то шо нада _ гавномєс ше той. Шкода, що не поїхав.. .
4 етап.
Тут вже все наче норм, але 1) пробився перед стартом; 2) сідло занизько - забились м'язи ті, які не нада; 3) шось важко пішло... Траса знайома по минулому термокубку - тут претензій немає, на ровняку очікувано зливався, тягунів немає - значить тєрпєть і страдать...
5 етап. Він же фінал.
Што-то пошло не так. Думав в Китаєві було важко, але тут щось взагалі не пішло. Висновок - нема чого вкручувати за 2 дні до гонки (принаймні для мене). Хоча левел ап вела з 26-х на 13,5 кг до 29 на 10,5 кг реально дає. На контрольному апхілі час покращив з 4:25 до 3,58 при орієнтовно тій самій формі і пульсу. Хоча траса - взагалі зшбсь - швидка, технічна - то шо нада. Але шось було важко, думав здохну. Під кінець взагалі мозок поплавився - техніку тупив, в болоті завалився..  добре що спереду, як і позаду - нікого.
Амерсу та Марині дякую за організацію, надіюсь що to be continued )

Трахтемирів 2015

По-перше хочу ще раз подякувати своєму напарнику Ігорю (windsurfer_ua) за компанію, транспорт, GPS-навігацію ... Мені залишалось просто крутити педалі. Якби не він, я б, мабуть, не поїхав в Трахтемирів.
Ще попереджую, що це був мій найбезтраблівіший марафон, без традиційних кульбітів, проколів і т.д. Це при тому що на гонці зламали дві (!) рами.
А тепер відразу до старту. Перед стартом з'являється тривожна новина - глючить навігатор. Перспектива орієнтуватись по телефону якось не радує, враховуючи, що його треба діставати з кишені і чекати секунд 15, поки знайде сигнал.
Стартуємо бадьоро. По асфальту все ок, загальна група поволі розтягується, розділяючись на підгрупи. Але як тільки виїжджаємо на грунт з'являється перша проблема

Пилюка валить просто жесть. Я ще їхав без окулярів, очі забиваються, видимість місцями метра 3.
All we need is

На спусках відпускаю групу, щоб хоч бачити куди напрямок куди їхати (та і просто відстаю), потім на тягунах добираю. Їдемо в нормальному такому темпі - по відчуттях пульс тримається в кантрійному режимі. Знаю, що довго я так не протяну, але вирішую дивити, поки давиться. Напарник каже, що треба триматись за Nunою. Подумки думаю, що це анріал, хоча наче як ded зараз не катає, тому все може бути.
Якись час їдемо групою: я з Ігорем, Nuna + ded, Amers + Psyx, aden + Egoza (може когось забув, вже не пам'ятаю). Так групою разом і блукали трохи. Тут вставлю діалог, який Ігор нагадав на звортньому шляху (за дослівність не відповідаю пам'ять куряча, але головне суть):

Nuna (кричить ded`у, який веде групу): мы не туда едем, это обратная дорога, на финиш
(розвертаємось)
Ігор: так можна сразу на финиш ехать, на первое место
Amers: как это говорят - спасибо ded`у за победу!
:)

Далі якось так сталось, що ми пішли у відрив, а з нами ще aden + Egoza. На самому жорсткому асфальтному апхілі вирішив страдати на 2:1 (36:30), напарник підтримав - так ми трохи відірвались. Під кінець підйому нас ще обійшли здається wici + gans, які по ходу  блуканули раніше.
Далі сили почали мене поступово покидати, темп впав, страждав, але намагався триматись за напаринком. Перед Григорівкою нас обійшли aden + Egoza. Ні, не так. Нас прошили aden + Egoza. Нечасто бачив, щоб дівчина (Egoza) так валила вниз. Респект однозначно. Мені стало соромно, але я подумки спригував на свою жорстку вилку. Помогало не дуже.
Стало легше, коли ми все-таки добрали їх на підйомі з Григорівки. Так і їхали з ними до фінішу - на спусках вони нас доганяють, на підйомах ми їх. Ще у нас глючив ЖПС, тому намагались їхати за кимось, щоб не блуканути. Aden дякую за навігацію, і сорі, що нічим не могли допомгти, коли ми всі разом шукали маршрут )

Якось так і дотянули до 2-го КП (на 1-му не ставали). Тут я випив по черзі воду, якусь жовтувату рідину (не відчув смаку), і пепсі, набираю літрові фляги і гоу далі. Нарешті почало відкриватись друге дихання. Пішли у відрив від команди Буки і я вже думав до фінішу їх не побачимо. Але штотопошлонетак. З'явились сили у мене - почали пропадати у Ігоря. Фінальний апхіл він вирішив пройтись (я б і сам мабуть пройшовся, якби був на сінглі), а я поїхав по-тихеньку з надією знайти якусь яблуню чи абрикосу. Так і не знайшов. Обертаюсь з надією побачити Ігоря, а натомість бачу знайому команду ) На виїзді з ліску перед фінальним спуском в очікуванні фінального батлу прискорився, але батлу не було. Так і фінішували: я, aden + Egoza,  windsurfer_ua. Результат для мене вийшов космічним ) Найоптимістичнішим завданням на гонку було "фдисятке", а вийшли 6-ті. Все-таки в парі їхати і швидше, і цікавіше.

Марафон сподобався. Дуже. Мені взагалі подобаються такі змагання, де організація мінімальна - просто люди збираються разом і катають. Без надувних женщін арок, кучі спонсорів і т.п. А тут ще вдалось зібрати нормальну купу людей, організувати КП, самоси (нам-ням), номери, медальки - все як має бути. Трек марафону - теж супер. Команді "Марина агонь, трасса агонь, все агонь" ДЯКУЮ, дайте ще :)

Круче Круч можуть бути тільки ті кручі, на яких ти ше не вкручував

Бажання покрутити на Кручах з'явилось ще в 13-му році. Але тоді я тільки робив свої перші кроки кувирки в мтб - рановато. В 14-му теж якось склалось. А вже в цьому році бажання переросло в план дій.

Зчм? Мене Кручі V6 приваблюють своєю масовістю, культом і трасою. Масовість - не просто дофіга народу, а саме багато народу з яким можна потягатись на рівних (з ефективністю +\- 20-30%). Культ - тут маю на увазі те, що марафон проводиться 9 (чи 8?) раз і для багатьох став обов'язкою гонкою в сезоні. Траса - ну тут коментувати немає сенсу, треба пробувати.

Підготовка фіз. Катав дальняки на 100-200 км, з'їздив в велопохід по Білорусі на 3 дні за 2 тижні до гонки, ну і Дубки / Голосієво і типу того. Але без фанатизму - катав у вихідні задля свого задоволення. А от починати присідати за тиждень до гонки - сумнівна ідея, Bad10 првт. 

Підготовка техн. Недавно перейшов з воздушки на рігіду. Кручі V6 стала першою гонкою - жостка гонка на жосткій вилці. Забігаючи наперед скажу - не такий страшний щорт, як його малюють. Найбільший дискомфорт виникав в місцях відторможення перед поворотом після швидкісних участків, де через пару кругів після старту з'явились так звані "тормозные кочки". Зате на рульожці і сіськах - кайф!

Ще, на гонку свідомо їхав з убитою трансмісією. Точніше вона була ще не добита і до гонки працювала норм. В теорії мала здохнути після марафону. Але \что-то пошло не так\. На прикатці було виявлено, що першою жертвою стала велика зірка на касеті - на одному з апхілів на 2-1 після проскоку цепка злетіла в спиці, добре що на малій швидкості - \броня не пробита\. Ок, вистачить і 7-ми зірок касети.

Ін екшн. Стартуємо. Стараюсь не перестаратись зі старту і тримати марафонський темп. Сідаю в один з паравозиків, який дуже хочеться обігнати, але знаю, шо ніззя. Так і їдемо деякий час. Потім деякі вагони відпадають, змінюються і т.д. Здається на 2-му колі на одному з поворотів ловлю правою педалькою чи зіркою пеньок (один з мінусів заниженої каретки внаслідок установки рігіди). При цьому лунає такий "ХРЯСЬ!", що хтось попереду питає чи я живий. Я не дуже впевнено віповідаю, що все ок, а сам пробую крутити. Наче все ок. От тільки тепер шось почало гуркотіти на розковбасі (як зломаний підфляжник) //upd/ викрутився один болт із заднього каліпера - це трохи пізніше сталось\\ і почались проскоки, при чому майже по всій касеті. Тепер треба їхати плавно, не карданити і заодно економити коліна, які не так давно боліли. Звикаю довго. Округою лунають смачні звуки хрускоту трансмісії і мої коменти, що супроводжують цей процес.

Згодом паравозіки порозтягувались і я їхав сам, насолоджуючись трасою. Траса прикольна! Особливо сподобались місця рульожки і перші сіськи. На другі не вистачало мощі, щоб було так як треба. Ну і сіськи-карусель теж норм.  

Почали округляти інші категорії. Старався всім вчасно звільнити траєкторію, от тільки Антону Пустовіту в цьому плані якось не фартило - перший раз, коли обходив мене разом із Сімахою ще якось розминулись, (я ще встиг секунд 10 посидіти в топовому паравозіку, fuck yeah!). А от другого .разу в балці уступити мені було нікуди, довелось Антону збавити швидкість. Сорі, але дійсно звернув, як тільки побачив місце.

Далі було монотонне вкручування, боль і страданія. Кисті до речі не боліли, трохи німіли пальці, але розминка на тягунах допомагала. Більше задовбував біль в спині, шиї і, якогось біса, тріцепси. На КП зупинився тільки раз (хоча хотілось ставати там на кожному колі ), бо давно вже не хавав банани, вирішив порадувати себе хоч на гонці :) запив чашкою води. А так за гонку, перші 5 кіл прохав на 1л флязі з водою. Решту доїхав на 1л  ізотоніку. І десь в районі 5-7 кіл з`їв 2 батончики (а-ля ГудДей)  з АТБ, упаковку з-під яких клав в кишеню, на відміну від деяких г... гонщиків, які кидали куди попало.

Результати. Після першого кола робобаба сказала, що я 19-й – хм, нот бед,  увійти в топ 20 було планом максимум на гонку (план мінімум – в топ 40). Але через коло я вже 23, а ще через одне 26. Баба каже, шо я тряпка - мабуть подіяло, бо далі почав відігрувати позиції і почув від неї "Все чётко!" чи якось так. Ок. Вже в результатах побачив, що по часу зливався я плавно, приблизно по хвилині за коло, тільки в кінці прискорвся, щоб вижати все і можливо догнати чувака за яким їхав на апхілі і який на рівняку відірвався (Вова Shilik дякую за підбадьорювання), але вже не було чим дожимати. Приїхав 18-й - результатом задоволений, але коли побачив відставання від попередніх учасників почав згадувати місця, де я міг би їхати швидше. Але то таке - стимул готуватись до Круч 2016 :)

Щось ше хотів написати, але і так вже багато зайвого :)
ДЯКУЮ організаторам за круту гонку - все було класно!

БД 14

Після позитивних відгуків про Броварські Дюни 2013 захотілось і собі спробувати. Добирався з Оболоні, як трушний любітєль - своїм ходом. Траса агонь - рульожка, вверх-вниз, туда-сюда, короткі торчки без тягунів - дуже смачно! Стартую бодрячком - вирішив цього разу жечь зі старту, а там будь, шо буде. Вийшло на 50% - торчки на ногах - ок, але народу багато, постійно в когось впирався. Під кінець першого круга моя спина передає "привіт" і виказує свою думку як треба їхати торчки - в сідлі. Окай ( Терплю, швидкість впала, обходять, ті кого обганяв раніше. Поступово звикаю до болі і намагаюсь зачепитись за кимось з старших категорій (круто коли з інтервалом в пару хвилин запускають категорії учасників). Виходить - темп росте. Але далі сталось те, чого я ніяк не міг передбачити...

На одному із спусків сідло каже аріведерчі і відправляється у вільне плавання. Баста. Хм... ??? А, собствєна гаваря, якого біса?? Тепер у мене не тільки контактні педалі, а й контактне сідло, але якось не дуже хочеться защолкуватись. Добре, що втримався і не упав. Стаю і з прокльонами стаю розбиратись з WTF. виявилось, що лопнув болт підсидільного штиря. І це при тому, що я важу 63 кг і на розкувбасі привстаю на ногах. Просто невдала конструкція штиря.

Далі перед мною стояла ще та місія по поверненні на базу., враховуючи, що трабл стався посеред кола. Добре, що зустрів чувака з ЖПСом, який мені показав коротку широку дорогу. Дякую. По дорозі ще зустрів брата по нещастю (Taraskin), який теж ішов пішки. Людину шкода - навіть кола не проїхав -  2 рази рвалась цепка (XTR між іншим). Ідемо разом і якось серед розмови виявилось, що у нього 9-рик. А я чогось відразу вирішив, що 10-рик, хз чому. Віддаю свою. Так і добрався до поляни з сідлом і цепкою (XTR)  в руках. Вже будував плани як добиратись додому, але вийшло знайти підходящий болт - в передньому каліпері тормоза (туди вистачило обламаного з підсиділа), отже, назад своїм ходом.

Марафон крутий, організатори молодці - зробили класну трасу і якісну розмітку. Дякую! Шкода не вийшло норм поригати, але є стимул чекати Броварські Дюни 2015.

Невицьке

Давненько я нічого не писав, треба виправлятись.
Для початку невеликий екскурс в історію (кому нецікаво - див. п.2).

1. Король Гор 2012.

Моя перша гонка. За півроку до старту купив свій перший мтб. За місяць до старту зібрав другий, на якому і вирушив на марафончик з гучною назвою Король Гор. По комплектації: вилка рама Author Traction, вилка - RS Dart 1, тормоза перед диск Promax + зад вібряки, трансмісія Alivio, топталки... а да, ну і динамовтулка в передньому колесі - "накат бомба" ) Про таких як я Амерс тоді писав "Хомяки, которые едут, нет, идут 50 км, добавляют мотивации крутить дальше. Да, вода и бананы - это то, что рулит в горах. А еще вилки за 400 гривен и топталки. Йо!" ©
Перед стартом, по прикладу товариша підкачав колеса і вирішив запастись водою.  1,5 л води в мене вже було, купив ще 1,5 мінералки. Поклав в рюкзак (жаркий зараза) (фляг в мене тоді ще не було). Торч - конфети і яблука. В путь.

На старті приймаю активну участь в завалі (шо вас так багато?). Далі вкручую - по плану на 60-70%, по факту на 100-110%. Пульс - хз, але такого пульсу в мене ще ніколи не було раніше. Вистачило мене поки на закінчився асфальт. Далі 1:2 \ 1:1 і довгий-довгий апхіл... Ставав, пішкодралив, пив воду, далі крутив. Від думок розвернутись і поїхати на старт рятувало те, що не знав трасу, і за кожним поворотом чекав спуску. Короче відчуття схожі до таких:

Якось вишкрябав на Антоловецьку. Далі я дізнався, нові звуки, які вміє видавати мій вел. При цьому було реально страшно, так як збирав я його сам і здавалось, шо ще від одного каменя від нього щось по-любому відвалиться. І таки відвалилось. Заднє колесо. Точніше перекосилось, бо було закручене 5 см-вим ключем-обрубком з мультітулу (колесо на гайках). Якось випрямив, підкрутив, доковиряв до КП, там його вже норм закрутили. Потім вже не пам'ятаю детально як їхав. Із того, що запам'яталось - на якій швидкості мене округлив Ferents і апхіл на полігоні, де став біля кущів і ховав туди голову, щоб розчехлитись хоч трохи.  За гонку випив більше 6 літрів води, і випив би ще більше, але після полігону вже закінчились запаси. Але до фінішу таки доїхав. Покатушка удалась.

2. Невицьке 2014.

Почну без преамбули. Стартую плавно, як завжди дофіга народу уходить в точку. Але ненадовго. Апхіл розставляє всіх по своїм місцях. Пізнаю знайомі обличчя - стараюсь не відставати. Крутиться добре. Фактично не випив нічого за час підйому (а на "пити" робив саморобний ізотонік; рецепт: сама єдрьона по складу мінералка з супермаркету + мед + лимон). Внєзапно вже і починається пішкодральний участок до Антоловецької. Сили ще є, вдається навіть пропішкодралити Born2Burn`а. Правда ненадовго. Як тільки почався спуск, на одному з торчків відстаю остаточно (не очікував там його (торчка), і не встиг вчасно переключитися). Вирішую стати, одягнути очки (на Опришках за їх відсутності два раза ставав, бо сльозились очі на спуску). Фейл. Ніфіга не видно, запотіли + в лісі темнувато. Знімаю.
Далі почався сракопад. Тобто болота, калюжі, глина - "В'єтнам " © одним словом. Дивишся на калюжу, думаєш "оце кальобуха, тільки б не засосала". А вона стоїть в красних трусєлях і манить до себе, манить. І коли вже думаєш, що все ок, проїхав - а-на тобі! Встаю, на правій бочині звисає з кілограм липковязкої хрєні. Тут приходить розуміння, що гонка обіцяє стати веселішою. Через кілометр-другий вже ліва бочина спробувала, шо таке невицьке говнєцо. Тут я вже наочно зрозумів чому Racing Ralf називають Dancing Ralf'ом. Хоча на резину не спригую - скіл рішає...

Після такого на камнях якось не хотілось геройствувати. Чуваки на "сосиках" ввалють, я - нєочєнь. Ну і пофіг. Пішкодралю. Але як виявилось це ще не все. Крім болота з камнями була ще глина. Справжня, без читерських калюжок, щоб промити колесо. Фоток немає, зпіонерю з сайта Діми Петрова, якщо він не проти, схожу картинку, яка передає стан байка

Пєчаль, але мені чогось весело ) Тащу на собі. Добре, що недовго - скоро з'являються потічки і вел оживає. Пару разів накидав цепку яка злітала, але трансмісія відпрацьвала норм, я вже ждав, коли прийдуть чейнсаки.
На 1-му КП людно. (Як і на майбутніх. Прикольно їхати, коли позаду і попереду тебе постійно хтось є.) Хаваю банани, пробую імпортний ізотонік і вкручуємо далі. На серпантині обхожу пару людей, тих хто мене раніше обходив на спусках. Їду далі і виникає відчуття, шо "что-то пошло не так". Точніше я поїхав якось не так. Сліди на дорозі є, але їх мало, розмітки не видно. Дивлюсь назустріч  іде якись місцевий вуйко. Питаю:
- Тут велосипедисти тільки що проїзжали?
- ???
- Велосипедисти проїзжали?
- ???
- Велосипеди тут їздили??
- Так-так їздили, так.
Ну ок. Хоча... А коли їздили то? Блін.
Скоро назустріч їде один гонщик. Яснопонятно... Розвертаємось назад, тобто вгору (одна з причин чого, так хотілось вірити вуйку, що він мене привильно зрозумів). Їдеться так собі, без азарту, вниз їхалось веселіше (
Незабаром виявляється ще один трабл - спустило заднє колесо. Воно ще за декілька днів до старту травило (ghetto tubeless), але наче заспокоїлось, а тут знову. Знімаю насос, роблю з десяток качків і... все, далі насос качає вхолосту.
(таки вставлю тут цю картинку)

В колесі ~0,5 бар, в сідлі пробиваю об камні до обода, на ногах можна їхати, але вел водить задом. На спусках стараюсь переносити вагу на переднє колесо і переторможую. На асфальтовому спуску в селі мене обходить пару гонщиків - ех, було б тут норм колесо розігнався б, а так - страшно, кадає в сторони, Камази назустріч їдуть... На 2-му КП (чи 3-му? хз, вже запутався; передостаннє короче) питаю насос - нема (див. картинку вище). Але у зв'язку зі змінами з дистанцією траси залишається надія на останнє КП, яке десь недалеко. І там таки є насос! Дякую чуваку, який дуже швидко повернув мій вел до життя. З новими барами в колесі і їхати захотілось по-новому. До полігону вкручую, доганяю народ. В одному місці на розвилці правда ставали ще з одним гонщиком, так як не зовсім було ясно куди їхати (ох уж ці об'зди), але його ЖПС сказав, що їдемо правильно + ззаду нас вже інші доганяли, так що поїхали далі (без фейлів). На адовому апхілі спішуюсь. Їхати можна, але сипуха задовбує, та і просто лінь. На фінальному "даунхільному" участку теж не все проїхалось, а там фотографи - от засада ) Ну і ладно, головне, що ще пару пару десятків поворотів  і от він - фініш! По результатам - думав, що десь глибоко в ... виявилось, шо не все так пєчально, але є куди рости ) Потім відмиватись (добре, коли біля стартової поляни є річка) і на поїзд. На зворотній дорозі, якщо сильно вслухатись в звуки з трансмісії мого вела, можна було почути "Убей меня!", але нічо доскрипів додому. Якось так. Дякую організаторам і учасникам. До зустрічі на Опришках!

Флешбек

Вона повертається! ПУЩА!

І я був готовий. Або майже готовий:
+ За тиждень проїхав 2 круга прикаточні, а наступного дня вбивався в Дубках. Вбивався у двох значеннях: зробили собі з братом мінімарафон на 3 години - це раз. А друге - на спуску до стартової на повній швидкості влетів в яму (є там така ямка після горбка, десь на півколеса). Результат - "полёт шмеля" і нова бойова коцка на рамі недавнокупленого вела (зву його Дооооууєсс (Dawes)). По епічності - 2-ге місце. Після Пущі. Але жив-цел-арьол - приземлився мягко.
+ Вел в нормальному технічному стані - це радує
+ Купив бананів (сподобалось на Опришках в торчесумку половинки закладати - вставляє), залив воду у флягу (як пізніше виявилось можна було їхати без води або максимум третину фляги залити)
+ Купив пульсометр
- Безкамерку так і не поставив, відклав на довгі зимові вечори
- Катаю в основному від змагання до змагання, фізуха - нєочєнь, разок в Дубки - не помагає
- Купив пульсометр - тепер буду задовбувати Вас своїми показниками з нього )

19.10.2013. При переїзді через колії перед Пущею під кутом переднє колесо уходить - вихожу. Акуратно, легенько, але обідно - нубас. Хороший початок - надихає... Приїзжаю на поляну, реєструюсь, дають стартовий номер. 13. Хахаха. Якщо доля існує, то у неї 100% є почуття гумору. Але я вже своє відлітав. Баста.
Стартуємо. Втикаємо. Організатор оголошує Старт категорії "Чоловіки 16+", а всі стоять ))
Хоча був там один спортсмєнчік, який мав стартувати перший, а потім через 2 хв всі решта - особисто я подумав, що це старт для нього. Але то таке. Стартанули. Займав місце в хвості, щоб по-ефективності і шоб не рвати зі старту. Стараюсь крутити так, шоб пульс не виходив за 185. Майже виходить ~184-187. Їду в своєму темпі. Під'їзжаю до 1-го мостика - холодок по шкірі був на прикатці, а зараз норм. Даже не спішився і не скидував передачі - пісок виїхав на ногах. Перед другим містком пробка. Якийсь чувак з 30+ (кажись) при з'їзді з моста катапультірується. Хм... Пішкодрал - наше всьо. Прохожу міст, іду далі на пісчаний підйом - їхати навіть не пробую, все рівно не виїду, а чути хруст з трансмісії від піску - не комільфо. (Отакий я став.. А колись дав би джазу!)
Їду далі. Пульс тримається в районі 183-185, тільки пару разів скакнуло то 192, то 175. Їду сам, але за метрів 150 видно мтб-шніків. Хто-шо ззаду - хз. Їду і думаю, шо десь таке я вже бачив. І це "таке" не дуже добре. А тут ше ззаду (метрів 50) якись чувачок шось кричить (але їде за мною). Згадав! Ми їдемо не туди. Так само я поїхав на прикатці, поки не звірився з ЖПС. Стаю, дожидаюсь того чувака - в нього тоже закралися сумніви щодо нашого маршруту. Розвертаємось. "Обидно, досадно, ну и ладно." Ех, а на ті ж самі граблі... Просто їхав за штріхами попереду і провтикав поворот. На зустріч їде ще один гонщик - кажу, шо не туда. На поворті людно - хтось стоїть не знає куди їхати, хтось їде в невірному напрямку, бо каже, шо там лєнта висить (в смислі блокує проїзд), а хтось тулить собі по прикатанній дорожці, бо чітко знає трасу.  Такоє...
На початку другого кола мене обганяє гонєц. Обганяє, але далеко не від'їзжає зразу. Пробую впасти на хвіст. Можна сказати, шо вийшло, правда ніфіговий такий хвіст виходить, метрів 50. Але поступово він від мене від'їхав і я залишився сам. Яке я місце зараз займаю - хто його знає. Кручу собі. Але плани треба виконувати.

А план був - на першому колі економити, на другому після мостів жарити. Let`s do it!
Перехожу спреду на 3-тю зірку (чого я цього раніше не зробив, мучився із скачущею цепкою на 2-7). Пульс піднімається з 180 до 185. Банани\вода - паніслась! Кручу, кручу - ноль на масу.. Спереду нікого. Вже починаю думати, шо знов не туди поїхав. Okay (
Аж тут, вот ана - ЯЗЬ! Побачив якусь салатову куртку вдалині. Фас! Пульс 190-193. Блін, далеко ж, а скоро фініш. Але поступово доганяю. І на короткій прямій, перед поворотом на фінішну пряму, я таки його настіг. Пофіг яка там у нього категорія - ЧСВ зашкалює. З повороту на фінішну втаю на ноги - перестраховка, щоб не було обідно, що не вижав все. Все ж таки закриття сезону. Фініш. Хух. Бачу, що наче не останній - ше народ підтягується потроху. Зер гуд.
На стартовій чайок, кип'яточок з казану, вогнище, крекери - найс.
Мені сподобалось. А то польоти, сальтухи, веломатьйогоекшн. Ну його. Страшно.