Після позитивних відгуків про Броварські Дюни 2013 захотілось і собі спробувати. Добирався з Оболоні, як трушний любітєль - своїм ходом. Траса агонь - рульожка, вверх-вниз, туда-сюда, короткі торчки без тягунів - дуже смачно! Стартую бодрячком - вирішив цього разу жечь зі старту, а там будь, шо буде. Вийшло на 50% - торчки на ногах - ок, але народу багато, постійно в когось впирався. Під кінець першого круга моя спина передає "привіт" і виказує свою думку як треба їхати торчки - в сідлі. Окай ( Терплю, швидкість впала, обходять, ті кого обганяв раніше. Поступово звикаю до болі і намагаюсь зачепитись за кимось з старших категорій (круто коли з інтервалом в пару хвилин запускають категорії учасників). Виходить - темп росте. Але далі сталось те, чого я ніяк не міг передбачити...
На одному із спусків сідло каже аріведерчі і відправляється у вільне плавання. Баста. Хм... ??? А, собствєна гаваря, якого біса?? Тепер у мене не тільки контактні педалі, а й контактне сідло, але якось не дуже хочеться защолкуватись. Добре, що втримався і не упав. Стаю і з прокльонами стаю розбиратись з WTF. виявилось, що лопнув болт підсидільного штиря. І це при тому, що я важу 63 кг і на розкувбасі привстаю на ногах. Просто невдала конструкція штиря.
На одному із спусків сідло каже аріведерчі і відправляється у вільне плавання. Баста. Хм... ??? А, собствєна гаваря, якого біса?? Тепер у мене не тільки контактні педалі, а й контактне сідло, але якось не дуже хочеться защолкуватись. Добре, що втримався і не упав. Стаю і з прокльонами стаю розбиратись з WTF. виявилось, що лопнув болт підсидільного штиря. І це при тому, що я важу 63 кг і на розкувбасі привстаю на ногах. Просто невдала конструкція штиря.
Далі перед мною стояла ще та місія по поверненні на базу., враховуючи, що трабл стався посеред кола. Добре, що зустрів чувака з ЖПСом, який мені показав коротку широку дорогу. Дякую. По дорозі ще зустрів брата по нещастю (Taraskin), який теж ішов пішки. Людину шкода - навіть кола не проїхав - 2 рази рвалась цепка (XTR між іншим). Ідемо разом і якось серед розмови виявилось, що у нього 9-рик. А я чогось відразу вирішив, що 10-рик, хз чому. Віддаю свою. Так і добрався до поляни з сідлом і цепкою (XTR) в руках. Вже будував плани як добиратись додому, але вийшло знайти підходящий болт - в передньому каліпері тормоза (туди вистачило обламаного з підсиділа), отже, назад своїм ходом.
Марафон крутий, організатори молодці - зробили класну трасу і якісну розмітку. Дякую! Шкода не вийшло норм поригати, але є стимул чекати Броварські Дюни 2015.