Трахтемирів 2015

По-перше хочу ще раз подякувати своєму напарнику Ігорю (windsurfer_ua) за компанію, транспорт, GPS-навігацію ... Мені залишалось просто крутити педалі. Якби не він, я б, мабуть, не поїхав в Трахтемирів.
Ще попереджую, що це був мій найбезтраблівіший марафон, без традиційних кульбітів, проколів і т.д. Це при тому що на гонці зламали дві (!) рами.
А тепер відразу до старту. Перед стартом з'являється тривожна новина - глючить навігатор. Перспектива орієнтуватись по телефону якось не радує, враховуючи, що його треба діставати з кишені і чекати секунд 15, поки знайде сигнал.
Стартуємо бадьоро. По асфальту все ок, загальна група поволі розтягується, розділяючись на підгрупи. Але як тільки виїжджаємо на грунт з'являється перша проблема

Пилюка валить просто жесть. Я ще їхав без окулярів, очі забиваються, видимість місцями метра 3.
All we need is

На спусках відпускаю групу, щоб хоч бачити куди напрямок куди їхати (та і просто відстаю), потім на тягунах добираю. Їдемо в нормальному такому темпі - по відчуттях пульс тримається в кантрійному режимі. Знаю, що довго я так не протяну, але вирішую дивити, поки давиться. Напарник каже, що треба триматись за Nunою. Подумки думаю, що це анріал, хоча наче як ded зараз не катає, тому все може бути.
Якись час їдемо групою: я з Ігорем, Nuna + ded, Amers + Psyx, aden + Egoza (може когось забув, вже не пам'ятаю). Так групою разом і блукали трохи. Тут вставлю діалог, який Ігор нагадав на звортньому шляху (за дослівність не відповідаю пам'ять куряча, але головне суть):

Nuna (кричить ded`у, який веде групу): мы не туда едем, это обратная дорога, на финиш
(розвертаємось)
Ігор: так можна сразу на финиш ехать, на первое место
Amers: как это говорят - спасибо ded`у за победу!
:)

Далі якось так сталось, що ми пішли у відрив, а з нами ще aden + Egoza. На самому жорсткому асфальтному апхілі вирішив страдати на 2:1 (36:30), напарник підтримав - так ми трохи відірвались. Під кінець підйому нас ще обійшли здається wici + gans, які по ходу  блуканули раніше.
Далі сили почали мене поступово покидати, темп впав, страждав, але намагався триматись за напаринком. Перед Григорівкою нас обійшли aden + Egoza. Ні, не так. Нас прошили aden + Egoza. Нечасто бачив, щоб дівчина (Egoza) так валила вниз. Респект однозначно. Мені стало соромно, але я подумки спригував на свою жорстку вилку. Помогало не дуже.
Стало легше, коли ми все-таки добрали їх на підйомі з Григорівки. Так і їхали з ними до фінішу - на спусках вони нас доганяють, на підйомах ми їх. Ще у нас глючив ЖПС, тому намагались їхати за кимось, щоб не блуканути. Aden дякую за навігацію, і сорі, що нічим не могли допомгти, коли ми всі разом шукали маршрут )

Якось так і дотянули до 2-го КП (на 1-му не ставали). Тут я випив по черзі воду, якусь жовтувату рідину (не відчув смаку), і пепсі, набираю літрові фляги і гоу далі. Нарешті почало відкриватись друге дихання. Пішли у відрив від команди Буки і я вже думав до фінішу їх не побачимо. Але штотопошлонетак. З'явились сили у мене - почали пропадати у Ігоря. Фінальний апхіл він вирішив пройтись (я б і сам мабуть пройшовся, якби був на сінглі), а я поїхав по-тихеньку з надією знайти якусь яблуню чи абрикосу. Так і не знайшов. Обертаюсь з надією побачити Ігоря, а натомість бачу знайому команду ) На виїзді з ліску перед фінальним спуском в очікуванні фінального батлу прискорився, але батлу не було. Так і фінішували: я, aden + Egoza,  windsurfer_ua. Результат для мене вийшов космічним ) Найоптимістичнішим завданням на гонку було "фдисятке", а вийшли 6-ті. Все-таки в парі їхати і швидше, і цікавіше.

Марафон сподобався. Дуже. Мені взагалі подобаються такі змагання, де організація мінімальна - просто люди збираються разом і катають. Без надувних женщін арок, кучі спонсорів і т.п. А тут ще вдалось зібрати нормальну купу людей, організувати КП, самоси (нам-ням), номери, медальки - все як має бути. Трек марафону - теж супер. Команді "Марина агонь, трасса агонь, все агонь" ДЯКУЮ, дайте ще :)

Круче Круч можуть бути тільки ті кручі, на яких ти ше не вкручував

Бажання покрутити на Кручах з'явилось ще в 13-му році. Але тоді я тільки робив свої перші кроки кувирки в мтб - рановато. В 14-му теж якось склалось. А вже в цьому році бажання переросло в план дій.

Зчм? Мене Кручі V6 приваблюють своєю масовістю, культом і трасою. Масовість - не просто дофіга народу, а саме багато народу з яким можна потягатись на рівних (з ефективністю +\- 20-30%). Культ - тут маю на увазі те, що марафон проводиться 9 (чи 8?) раз і для багатьох став обов'язкою гонкою в сезоні. Траса - ну тут коментувати немає сенсу, треба пробувати.

Підготовка фіз. Катав дальняки на 100-200 км, з'їздив в велопохід по Білорусі на 3 дні за 2 тижні до гонки, ну і Дубки / Голосієво і типу того. Але без фанатизму - катав у вихідні задля свого задоволення. А от починати присідати за тиждень до гонки - сумнівна ідея, Bad10 првт. 

Підготовка техн. Недавно перейшов з воздушки на рігіду. Кручі V6 стала першою гонкою - жостка гонка на жосткій вилці. Забігаючи наперед скажу - не такий страшний щорт, як його малюють. Найбільший дискомфорт виникав в місцях відторможення перед поворотом після швидкісних участків, де через пару кругів після старту з'явились так звані "тормозные кочки". Зате на рульожці і сіськах - кайф!

Ще, на гонку свідомо їхав з убитою трансмісією. Точніше вона була ще не добита і до гонки працювала норм. В теорії мала здохнути після марафону. Але \что-то пошло не так\. На прикатці було виявлено, що першою жертвою стала велика зірка на касеті - на одному з апхілів на 2-1 після проскоку цепка злетіла в спиці, добре що на малій швидкості - \броня не пробита\. Ок, вистачить і 7-ми зірок касети.

Ін екшн. Стартуємо. Стараюсь не перестаратись зі старту і тримати марафонський темп. Сідаю в один з паравозиків, який дуже хочеться обігнати, але знаю, шо ніззя. Так і їдемо деякий час. Потім деякі вагони відпадають, змінюються і т.д. Здається на 2-му колі на одному з поворотів ловлю правою педалькою чи зіркою пеньок (один з мінусів заниженої каретки внаслідок установки рігіди). При цьому лунає такий "ХРЯСЬ!", що хтось попереду питає чи я живий. Я не дуже впевнено віповідаю, що все ок, а сам пробую крутити. Наче все ок. От тільки тепер шось почало гуркотіти на розковбасі (як зломаний підфляжник) //upd/ викрутився один болт із заднього каліпера - це трохи пізніше сталось\\ і почались проскоки, при чому майже по всій касеті. Тепер треба їхати плавно, не карданити і заодно економити коліна, які не так давно боліли. Звикаю довго. Округою лунають смачні звуки хрускоту трансмісії і мої коменти, що супроводжують цей процес.

Згодом паравозіки порозтягувались і я їхав сам, насолоджуючись трасою. Траса прикольна! Особливо сподобались місця рульожки і перші сіськи. На другі не вистачало мощі, щоб було так як треба. Ну і сіськи-карусель теж норм.  

Почали округляти інші категорії. Старався всім вчасно звільнити траєкторію, от тільки Антону Пустовіту в цьому плані якось не фартило - перший раз, коли обходив мене разом із Сімахою ще якось розминулись, (я ще встиг секунд 10 посидіти в топовому паравозіку, fuck yeah!). А от другого .разу в балці уступити мені було нікуди, довелось Антону збавити швидкість. Сорі, але дійсно звернув, як тільки побачив місце.

Далі було монотонне вкручування, боль і страданія. Кисті до речі не боліли, трохи німіли пальці, але розминка на тягунах допомагала. Більше задовбував біль в спині, шиї і, якогось біса, тріцепси. На КП зупинився тільки раз (хоча хотілось ставати там на кожному колі ), бо давно вже не хавав банани, вирішив порадувати себе хоч на гонці :) запив чашкою води. А так за гонку, перші 5 кіл прохав на 1л флязі з водою. Решту доїхав на 1л  ізотоніку. І десь в районі 5-7 кіл з`їв 2 батончики (а-ля ГудДей)  з АТБ, упаковку з-під яких клав в кишеню, на відміну від деяких г... гонщиків, які кидали куди попало.

Результати. Після першого кола робобаба сказала, що я 19-й – хм, нот бед,  увійти в топ 20 було планом максимум на гонку (план мінімум – в топ 40). Але через коло я вже 23, а ще через одне 26. Баба каже, шо я тряпка - мабуть подіяло, бо далі почав відігрувати позиції і почув від неї "Все чётко!" чи якось так. Ок. Вже в результатах побачив, що по часу зливався я плавно, приблизно по хвилині за коло, тільки в кінці прискорвся, щоб вижати все і можливо догнати чувака за яким їхав на апхілі і який на рівняку відірвався (Вова Shilik дякую за підбадьорювання), але вже не було чим дожимати. Приїхав 18-й - результатом задоволений, але коли побачив відставання від попередніх учасників почав згадувати місця, де я міг би їхати швидше. Але то таке - стимул готуватись до Круч 2016 :)

Щось ше хотів написати, але і так вже багато зайвого :)
ДЯКУЮ організаторам за круту гонку - все було класно!